Звіт про роботу 1-го класу Новікової О.М.

У часи змін, тривог і переживань кожен учитель мріє стати натхненником для своїх учнів. Чи хвилювалась я коли разом із дітьми розпочинала роботу у НУШ? – Так. Чи готова я була до змін? – Так. Чи змінююсь сама? – Так. Чи потрібна мені допомога? – Так. Адже завдяки навчанню і отриманню кваліфікованих роз’яснень, підтримки, я зможу допомогти іншим вчителям.

Як ми працюємо і що ми робимо по-іншому? У центрі моєї роботи стоїть дитина. Один із пріоритетів – навчання, яке приносить дітям задоволення. Дитина має почуватись у школі вільно. Перший місяць у школі я, наприклад, дозволяла дітям щодня обирати собі місце. Це швидко налагодило контакти між однокласниками, внесло різноманітність у буденність.

Кілька перших тижнів було витрачено на формування колективу. Прагнула до створення родинного затишку. Діти мають відчути, що вони потрібні вчителю, тому намагаюсь частіше казати їм про свої відчуття щодо нашої спільної роботи, розповідати про своє дитинство. Це дозволяє налагодити “відкриті” стосунки. Впевнена, що вчитель, який ділиться з учнями своїм особистим може чекати у відповідь такої ж довіри. Також даю змогу висловити свою думку максимальній кількості охочих.  Намагаюсь щодня залучати дітей висловлювати власні відчуття про те, що відбувалось на уроках – діти висловлюються малюнками, вчинками, словами.

Дуже часто учні сперечалися з різних причин, оскільки їх думки не співпадали. Дозволяю дітям допускати помилки. Лише так вони зможуть робити правильні висновки. Кожна відповідь дитини – гідна бути вислуханою. Завжди прошу пояснити свою думку. Знаходження правильного рішення дитиною це тривалий шлях. Учні класу мають спокійно ставитися до “помилок” і сприймали їх як досвід, частину свого життя. Якщо дитина зненацька хоче зі мною чимось поділитись – це ознака довіри.

Серед основних позитивних змін нового стандарту — інтегровані уроки. Інтеграція дає змогу дитині сприймати предмети і явища цілісно, різнобічно, системно та емоційно. Тепер дитина в комплексі пізнає світ. Вона сама вчиться здобувати знання досліджуючи світ. Діти у школі захоплені роботою – це якраз те, чого не вистачає традиційній системі навчання. Під час планування роботи відразу передбачаю ігрові, динамічні моменти, щоб учні мали зміну діяльності та рухливі активності. Урізноманітнювати діяльність допомагають нові засоби навчання. Наприклад, ми використовуємо ЛЕГО-конструктор – гарна альтернатива рахунковим паличкам, фішкам для звукового аналізу, палички Кюізенера. “Родзинка” їх в тому, що дитина поєднує розумові та практичні дії.

В освітньому процесі широко використовується Е-навчальне середовище. Мої першокласники граючись в навчальні ігри «Розумники», переглядають безліч відео, відпрацьовують практичні навички.

Серед нових ключових змін державного стандарту — зміни в навчальному середовищі. Освітній простір значно розширений. Діти багато часу проводять на шкільному подвір’ї, у зоні спільноти. Якщо раніше в мене були закриті шафи, то тепер ми все повідкривали і діти спокійно підходять і беруть, що потрібно. Тепер я зрозуміла, як це важливо.

У навчальному процесі ми часто застосовуємо групову роботу. Діти опановували її поступово – багато працювали в парах, потім вчились толерантності та дружелюбності. Важко було навчити дітей працювати гуртом: кожен переживав тільки за себе. Але вже у листопаді ми нарешті відчули, що нам стало легше. Все почало вдаватися. Часто використовую різні способи об’єднання дітей групи, щоб максимально залучити їх до роботи та використати потенціал кожного учня.

Наш клас – це єдиний організм, міцна спільнота, яка охоче працює разом. Раніше на досягнення такого результату доводилось витратити більше часу.

Спочатку дуже переживала, навіть сумнівалась, думала, чи отримаю той бажаний реультат? А зараз бачу, що учні швидше, ніж у попередні роки, вчаться писати, читати й рахувати. Я просто в захваті від підручників! У них багато практичної діяльності — це дуже подобається дітям. Водночас, мої першокласники читають у межах вивчених літер, швидко рахують. А ще – вільно висловлюють свою думку, готові її відстоювати та аргументувати.

Також переконую батьків у перевагах НУШ чітко проводячи межу між тим як навчалися раніше і як навчаємось нині.

Батьки моїх учнів – мої помічники. Ми багато спілкуємось, але я намагаюсь уникати звичних “зборів”. Завжди прагну особистої розмови. Напередодні 1 вересня я ознайомила батьків з особливостями, перевагами й принципами роботи в НУШ. Мені вдалось переконати батьків у перевагах Нової української школи безпосередньо роботою в класі. Це було не складно: батьки бачать зміни і їхній вплив на розвиток дитини.

Діти з задоволенням йдуть до школи, адаптація першокласників минула швидко та без особливих ускладнень. Кожен вечір дитина має, що розказати батькам цікавого. Діти захоплено розповідають про свої справи у школі.

Якщо говорити про складність роботи в Новій українській школі, то вона того вартує. Чи важко так працювати? Я би сказала – непросто. Довелось змінити свою свідомість, перебудувати сприйняття навчального матеріалу, виготовити велику кількість роздатковівого матеріалу, навчитись бачити “незвичне” у звичних речах. В основному, враження від роботи в НУШ позитивні. Чудово, що нещодавно ми отримали необхідну техніку. Дітям у такій атмосфері подобається. Вони чудово сприймають матеріал. Технічне забезпечення класу – інтерактивна дошка, ноутбук, принтер, сканер, ламінатор) – звісно, дуже полегшують роботу. Я практично не маю перепони щодо виводу матеріалу чи то на екран, чи на папір. Користуюсь технікою щодня і багато. Техніка допомагає продемонструвати моїм учням те, що ми не можемо побачити особисто. Але дітям більше подобається проводити досліди самостійно, ніж переглядати їх на екрані. І на мою думку, це більш ефективно.

Якщо говорити про роботу у Новій українській школі то успіх її не в технічному забезпеченні класу, не в кількості учнів, не у віддаленості школи від столиці. Справа в освітянах, які повинні вирішити змінитись.

Я постійно відчуваю підтримку своїх колег та адміністрації школи. Не знаю, чи доречно говорити про результати роботи вже зараз. Попереду ще довгий шлях. Принципи моєї теперішньої роботи завжди були мені близькі – я багато часу приділяла розвитку особистості учнів.

Але дітки, які навчаються за принципами “Нової української школи”, – зовсім інші. Вони щасливі від того, що стали першокласниками: із задоволенням ідуть щоранку до школи, легко комунікують один з одним та дорослими, що їх оточують у школі.

Вважаю, що люди, які вміють змінювати себе заради когось, завжди вміють надихати. Мене надихнули талановиті та яскраві педагоги нашого міста, які одними з перших розпочали працювати заради нас вчителів. Вірю, що будучи першопрохідцем НУШ у своєму навчальному закладі, зможу у команді з іншими надихати інших вчителів, надаючи їм ту інформацію та допомогу, яка дійсно цікавить їх та стане у пригоді. Будуючи спільноту відповідального вчительства, знаю, що на нас покладені великі надії, а я як вчитель усвідомлюю, що на мені відповідальність у два чи навіть у три рази більше. Я люблю дітей і вчусь, самонавчаюсь та шукаю нові методи і форми навчання заради них. У мене є бажання стати Super Teacher для моїх учнів. Зміни в освіті почнуться з мене, бо я свідомо розумію, змінюючи себе, я зможу змінити майбутнє держави.