Про заклад

           Історія Конотопської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11 своїм корінням сягає далекого 1912 року. Саме тоді розпочала свою роботу приватна жіноча гімназія Олени Галактіонівни Журід, яка й стала прообразом згаданого освітнього закладу. У архівних документах краєзнавчого музею м. Конотопа під рубрикою „Освіта в Конотопі в ХІХ-ХХ століттях” читаємо:»На початку ХХ століття в районі залізниці поміщицею Журід була заснована жіноча гімназія, де навчалося 48 учениць. Не мала бібіліотеки”. У гімназії викладала плеяда талановитих педагогів: сестри Журід – Ганна Галактіонівна (російська мова) та Зінаїда Галактіонівна (класна дама), З.Н. Зубрікова (класна дама), О.І. Любоградова (математика), Я.М. Любоградов (географія), Л.В. Коробко (малювання), Є.К. Фальк (німецька мова), В.І. Осіпчук, Є.Г. Яскович, О.Н. Бочарова, протоієрей І.Л. Лажнюков, священик П.А. Кубинський та інші.
Навчання здійснювалося за авторською програмою, розробленою О.Г. Журід. Не маючи власних дітей, вона всю свою любов віддала вихованню чужих. Її педагогічний стиль поєднував вимогливість і турботливість, рафінований аристократизм, педантичність і  душевну щедрість, широту душі. У навчальному закладі існував культ знань. Вихованкам прищеплювалися гарні манери, уміння гідно поводитися у світському товаристві. Окрім балів, які відображали якість знань з освітніх предметів, їм виставлялися щотижневі бали за поведінку, увагу й старанність. На думку упорядників гімназії, саме ці якості були найважливішими при визначенні ступеня сформованості особистості й повинні були допомогти дівчатам у майбутньому посісти високе становище в суспільстві.       Організація навчального процесу відрізнялася від сучасної. Навчальний рік починався 20 серпня з молебна, а закінчувався 27 квітня. Гімназія Журід проіснувала до 1920 року. Нерухомість дворян Журід, які так багато зробили  для розвитку освіти нашого міста, була націоналізована, житлові приміщення передані в державну власність.
З 1931 року  була введена обов’язкова  семирічна освіта, а з 1934 року неповні школи стали середніми. Цікавим і надзвичайно динамічним був цей час: духовні цінності дореволюційної доби – утрачені, нові ще перебували в процесі становлення, але потяг до здобуття знань був незмінним. Головною фігурою для учнів (за відсутності найнеобхіднішого – портфелів, книг, зошитів, чорнил, належного догляду) був і  залишився вчитель.
У червні 1936 року в історії школи відбулися значні зміни. У зв’язку з тяжким матеріальним  станом,  бідністю Постановою ЦВК і РНК СРСР вона була передана на баланс Дирекції шляхів сполучень. Змінився її порядковий номер і статус. Вона стала називатися школою № 51 станції Конотоп Московсько-Київської залізниці.
У вересні 1943 року місто було звільнено від німецько-фашистських загарбників. А вже в жовтні поновилися заняття в школі. Навчання учнів проходило в трьох будівлях по вулиці Свободи. Керівником навчального закладу була призначена Масютіна Лідія Василівна, прекрасний організатор і талановитий педагог. Її заступником була Бобрик Клавдія Максимівна.
Визначною подією в історії становлення та розвитку  школи №41 було  надання їй почесного права носити ім’я Героя Радянського Союзу Зої Космодем’янської. З архівних документів краєзнавчого музею стало відомо, що школа №41 (нині №11) і №51 (нині №12) звернулися до Політвідділу Київського відділення Московсько-Київської залізниці з проханням увічнити пам’ять Зої Космодем’янської та Олега Кошового. 10 вересня 1951 року їм таке право було надано.
З приводу цієї визначної події в школі відбулася урочиста лінійка, на якій була присутня  Любов Космодем`янська, мати Зої, Героя Радянського Союзу. Вона висловила глибоку вдячність учнівському й педагогічному колективу за виявлену повагу до пам’яті дочки.
1954 року за ініціативою директора школи №41 Масютіної Л.В. та за фінансової підтримки  Конотопського відділу Московсько-Київської залізниці,  очолюваного Г.Красніковим, силами БМП-341 та шостого будівельного загону було розпочато будівництво 3-поверхової школи по вулиці Свободи. А вже 1 вересня 1955 року (тобто через рік після початку будівництва, що само по собі є унікальним фактом) вона прийняла своїх перших учнів. Діти увійшли до світлих та просторих приміщень новобудови, де все блищало свіжими фарбами, а коридори були прикрашені фікусами. Усе це створювало відчуття комфорту, захищеності і стабільності. Перед  школою була встановлена гіпсова скульптура у вигляді піонера з горном у руках і розбиті клумби, які милували око своїм різнобарв’ям.
Зусиллями Масютіної Л.В. школа перетворилася на один з найкращих і найпрестижніших навчальних закладів не тільки міста, а й усієї залізниці від Калуги до Києва. Вона славилася своїм хором, керівником якого був Пашковський М.С., а також духовим та струнним оркестрами. Хор займав призові місця на найпрестижніших конкурсах у   Брянську і Москві
1959 року усі привокзальні школи, які були підпорядковані відділу Південно-Західної залізниці, змінили  нумерацію – №41  стала школою №77
. У 1960 році заклади освіти привокзального району були передані на баланс Сумському управлінню освіти, і знову відбулася їх перереєстрація під новими порядковими номерами – школа №77 на №11.
Позитивні тенденції, які спостерігалися в загальнодержавному масштабі в різних сферах суспільного життя, торкнулися й нашої школи. З 1960 по 1970 рр. учні за рахунок фонду всеобучу отримували безкоштовно молоко (1 стакан щоденно),  що стало  суттєвим доповненням до бюджету сім`ї й було спрямовано на  зміцнення здоров’я підростаючого покоління. Держава опікувалася також підвищенням престижу професії вчителя. За подвижницьку та самовіддану працю на освітянській ниві кращі з найкращих учителів отримували урядові нагороди, відзнаки, матеріальні заохочення.  Так, у 1967 році Маслакова Валентина Миколаївна єдина у місті була нагороджена орденом Леніна за досягнуті успіхи у справі навчання й виховання підростаючого покоління. У тому ж році Лєскова Надія Леонтіївна, учителька російської мови та літератури, була обрана депутатом обласної ради депутатів трудящих і отримала можливість безпосередньо впливати на вирішення соціально-побутових проблем колег-учителів. Директор школи Анохіна Наталія Пилипівна була нагороджена  орденом  Трудового Червоного прапора. Почесного знаку „Відмінник народної освіти” були удостоєні вчителі математики Абрамова Ніна Володимирівна, учитель початкових класів Ляшенко Валентина Михайлівна, учитель фізики Ковтун Михайло Антонович.
У 70-х роках у зв’язку з новими вимогами часу здійснюється радіофікація школи, поліпшується технічне оснащення (з’являється телевізор і магнітофон), велика увага приділяється використанню ТЗН на уроках, завершується реконструкція кабінету фізики. За результатами конкурсу-огляду він був визнаний найкращим у місті (учитель Сизон Г.Д.).
Початок 80-х років ХХ століття – час реформування  школи, створення авторських програм і методик, активних пошуків раціональних прийомів і методів підвищення ефективності уроку. Ці тенденції спостерігаються в загальнодержавному масштабі. Школа стала основною ланкою, де проходили апробацію всі нововведення. У контексті здійснюваної реформи був введений  тематичний облік знань, здійснювалася диференціація  навчання, з’явилися єдині вимоги до усного й письмового мовлення, установлювалися кваліфікаційні категорії для вчителів, створюється клас із поглибленим вивченням російської мови та літератури
1985 рік був по-справжньому “оскароносним” для нашої школи: за визначні успіхи, досягнуті в навчанні й вихованні підростаючого покоління, вона була нагороджена Перехідним Червоним прапором (директор   Нагорний А.М.).
Учні нашої школи  живуть досить цікавим і змістовним життям. Це з одного боку урізноманітнює їх громадську позицію, допомагає творчо самореалізуватися. Докладені зусилля щедро винагороджуються зайнятими призовими місцями, що є яскравим свідченням високого творчого потенціалу наших вихованців. Наша школа має багату історію , тому вже сформувалися певні ритуали шкільного життя. Приміром, традиційними стали :  мітинг-реквієм «Дзвони Чорнобиля», святкові концерти «Шляхами великої Перемоги», «Молодість обпалена війною»; операції «З добрим ранком, ветеране!», «Світло серця даруємо Вам!», робота шкільного музею, День відкритих дверей для батьків та майбутніх першокласників, спортивні свята «У здоровому тілі – здоровий дух»,  трудові операції «Квітники біля навчального закладу», «Смітникам на природі – годі»; День міста, родинні свята – улюблені творчі справи школярів.
На реалізацію завдань громадянського виховання була спрямована робота пошукових загонів «Свята спадщина» та «Літопис школи» під керівництвом вчителів  Євтушенко В.В., Дячок Г.В. Ними була проведена велика робота по збору матеріалів під час участі в Всеукраїнській акції «Шляхами подвигу і слави»  за напрямками : «Велика вітчизняна  війна – біль на безліч томів», «Конотоп в період окупації », «Партизанський рух у нашому краї», «Школа № 41 ст. Конотоп в роки Великої Вітчизняної війни», «Війна в долях педагогів та учнів нашої школи», про що були оновлені матеріали у шкільному музеї. Учасники пошукового загону посіли 1 місце у міській краєзнавчій конференції «Шляхами подвигу і слави» , в рамках міського краєзнавчого руху «Ми діти твої , Конотопщино!»
Слід відмітити системну позакласну роботу на високому рівні вчителями української мови і літератури щодо формування в учнів національної свідомості, любові до рідної землі, української мови, до традицій свого народу. Традиційними стали проведення загальношкільних свят «Мова моя солов’їна», «Шевченкові присвячується », конкурси на краще читання віршів, вікторин «Плекаймо рідне слово», конкурс на кращий твір «Майбутнє лісу у твоїх руках». Велика  робота проводиться вчителями щодо підготовки учнів до міських конкурсів:  «Чарівний світ слова»,  конкурс юних поетів і прозаїків , «Найкращий читач року», в яких наші учні посіли призові місця.
Найкраще дитина проявляє себе в діяльності. Саме тому педагогічний та учнівський колектив започаткували проектну діяльність. У  результаті роботи над проектами «Молодь обирає здоров’я», «Патріотичне виховання очима підлітка», «Добра справа добрим словом відгукнеться», «Зробимо шкільне подвір’я затишним», «Квітники біля навчального закладу» та ін. учні набули навичок працювати в групах, планувати і розв’язувати спільні завдання, виробляти спільні рішення, розвинули уміння висловлювати власні позиції, навчились проявляти толерантність, а головне – навчились співпраці, співтворчості, взаємодії, відчули, що означає діяти разом, «бути єдиною родиною».
Завдяки туристично  – краєзнавчій роботі , реалізації проекту «Туристичними стежками рідного краю», яка є навід’ємною частиною системи виховної роботи в навчальному закладі, сприяють реалізації туристично – краєзнавчого напрямку виховання, учні вчаться здобувати і аналізувати інформацію, органічно поєднувати знання, отримані на уроках історії, географії, біології ,літератури та інших предметів з набутим досвідом. Знання і досвід , набуті під час екскурсій, походів, пошукової роботи залишається особистим надбанням. Географія наших подорожей широка – Київ, Суми, Батурин, Путивль, Чернігів, с. Таранське, дослідницька станція садівництва в селі Малий Самбір.
Наші учні активні і у спортивному житті школи і міста. Спортивні команди дівчат та юнаків – переможці міських змагань з баскетболу, футболу, спортивного орієнтування. Команда школи прийняла активну участь у ХІV туристичній спартакіаді серед команд учнів навчальних закладів міста. Під час спартакіади команда учнів під керівництвом вчителів географії (Гайдукової Н.В.) та фізичного виховання (Корнукова І.В. та Новикової О.Ф.) були учасниками екскурсійного та спортивного орієнтування, спортивно-туристичних змагань «Джура»,  індивідуально-командної смуги перешкод та велотуризму.  За загальною сумою місць, команда школи посіла ІV місце серед команд учнів навчальних закладів. Популярним серед учнів школи є участь у шкільних змаганнях, присвячених Дню здоров’я, Дню захисника Вітчизни; міських легкоатлетичних кросах. Родинна команда нашої школи виборола ІІ місце у міських спортивно-розважальних змаганнях «І дорослі, і малі об’єдналися у грі», а учнівська команда 5-8 класів перемогла в номінації «Найшвидші» у пошуковій грі «Конотоп-Квест».
Школярі – активні учасники культурного та громадського життя міста, зокрема, у підготовці та проведенні  виставок до фестивалю педагогічної майстерності, «Конотопська сотня», «Етнофестиваль», «День Європи в Конотопі», святкової ходи до Дня міста, проведенні екскурсій у міському краєзнавчому музеї, святкових концертах, фестивалях-конкурсах дитячої творчості «Ми діти твої, Конотопщино!» тощо.
Команда юних інспекторів руху «Форсаж» під керівництвом Корнуков І.В., посіла перше місце у міських та обласних змаганнях і нагороджені путівкою до Міжнародного оздоровчого табору «Артек», де  захищали честь області на Всеукраїнських змаганнях.
Нині наша школа  з оптимізмом дивиться в майбутнє. Позаду залишився тернистий шлях її становлення, на якому достатньо було великих випробувань, прикладів подвижницького  служіння обраній справі, пошуків і відкриттів.
Торували його наші талановиті попередники, які в нелегкі роки потрясінь і пошуків ідеалів зберегли святу віру в необхідність і безсмертність учительської справи, запалили вогонь віри, людяності в душах своїх учнів. Усі вони,  попри чисельні негаразди, усвідомили одну важливу істину: які б політичні ідеології не панували в суспільстві, основним завданням школи й шкільного вчителя завжди буде формування високодуховної,  морально чистої особистості.
Це переконання, цю віру вони передали й своїм наступникам, які, звісно, не можуть опустити цю планку, не зрадити їм у самих найсвятіших почуттях, не виправдати їх очікувань. У цьому вони багато в чому схожі. Учительська дорога ніколи не була легкою, тим більше зараз, але усвідомлення важливості обраної професії породжує відповідальність  і віру в непорушність духовного зв’язку поколінь, у святість тих морально-етичних принципів, на яких тримається суспільство.